Перейти до основного вмісту

58 років тому у Дергачах мріяли про водопровід. І про це розмірковувала "Ленінська Правда"!

Дергачівці набирають воду з автоцистерни, с. Дергачі, 1959 р. Фото: "Ленінська правда", 26.04.1959
58 років тому дергачівська районна газета "Ленінська правда" писала про проблеми з водопостачанням у Дергачах. Автор статті пропонував зазирнути у майбутнє та помріяти про часи, коли у селищі з'явиться водопровід, а "під горою, біля криниці вже нема черги з відрами. На поверхню виходять лише декілька контрольних бетонних колодязів та височить водонапірна башта, з якої по магістралях вода розтікається в усі кінці селища".

За останні роки в Дергачах пробурено декілька глибоких скважин. Найбільші з них на механзаводі і біля комунальної бані. В 1955 році Харківська контора «Укргіпрокомун-буд» склала «Проектне завдання по першочергових заходах водопостачання с. Дергачі» (гідрогеолог т. Чайковська), за яке заплачено 17 тис. карбованців.



В Дергачах чомусь склалась думка, що якісної питної води, в кількості, достатній дія спорудження водопроводу, поблизу нема. Це невірно. Тут проходить так званий Харківський водоносний горизонт. Він живить криницю, на станції Нові Дергачі, скважини на території зоотехнічного інституту і ремісничого училища № 2, безліч колодязів в селищі.


Водопостачання у Дергачах. Погляд у майбутнє. "Ленінська правда", 26.04.1959
Водопостачання у Дергачах. Погляд у майбутнє. "Ленінська правда", 26.04.1959

 Водопостачання у Дергачах. Погляд у майбутнє

З незапам’ятних часів у Дергачах, біля залізничної зупинки, з-під гори витікає джерело чистої, холодної води. Це за 2—3 кілометри від центра. Люди йдуть туди з відрами, і швидко розповсюджуються везуть бочки. Далеко і важко. Але нічого не поробиш: ближче якісної питної води нема. І кожний мріє: «От якби оця вода текла по трубах: підійшов до колонки, натиснув на важіль—і за хвилину відро повне. Головне—вода поруч, на вулиці, біля двору».

Помріємо і ми разом з мешканцями райцентра, заглянемо трохи наперед. Під горою, біля криниці вже нема черги з відрами. Та й самої криниці нема. Великі водозабірні закриті галереї сховані під землею. На поверхню виходять лише де кілька контрольних бетонних колодязів та височить водонапірна башта, з якої по магістралях вода розтікається в усі кінці селища. Ні вулицях, в дворах, в будинках—водозабірні колонки.

Чи не правда, заманлива перспектива? Але на сьогодні це поки що тільки мрії, на ділі—води в райцентрі нема, і шукають її не там, де слід.

За останні роки в Дергачах пробурено декілька глибоких скважин. Найбільші з них на механзаводі і біля комунальної бані. В 1955 році Харківська контора «Укргіпрокомунбуд» склала «Проектне завдання по першочергових заходах водопостачання с. Дергачі» (гідрогеолог т. Чайковська), за яке заплачено 17 тис. карбованців.

Проект лежить, а води нема. Чому? Тому, що до уваги брались води так званого крейдяно-мергельного горизонту по скважинах механзаводу і комунальної бані. Ця вода явно не пригодна для вживання, прання крохмальної білизни, сироварного, маслобійного і фарбувального підприємств, для парокотельних установок і охолодження двиґунів внутрішнього згоряння через велику домішку в ній сполук валіза.

Гідрокарбонату воду можна використовувати лише для різних миєчних робіт, і поливу вулиць, рослин тощо. Фільтрування і відкачка її із скважини достатньо позитивного результату не дає. Спорудження водопроводу також зв’язано з риском: така вода є гарним середовищем для залізобактерій, які в сприятливих умовах швидко розповсюджуються і звужують, а іноді і зовсім закупорюють просвіт водопровід них труб. Тому треба обов’язково передбачити будівництво спеціальних аераційно-фільтрових споруджень.

В Дергачах чомусь склалась думка, що якісної питної води в кількості, достатній дія спорудження водопроводу, поблизу нема. Це невірно. Тут проходить так званий Харківський водоносний горизонт. Він живить криницю, на станції Нові Дергачі, скважини на території зоотехнічпого інституту і ремісничого училища № 2, безліч колодязів в селищі.

Близько до нього по смакових якостях підходять води Бучакського водоносного ярусу. Джерело цієї води витікає в долині біля ремісничого училища № 2, є в скважині по вул. Комінтерна та інших. Водоносний горизонт залягає на глибині 16—25 метрів.

Як бачимо, територія с. Дергачі має достатню кількість питної води Харківського і Бучакського водоносних горизонтів. Кращих вод в Дергачах поки що нема. Правда, на глибині 620—662 метри залягають води Юрської системи потужністю до 100 кубометрів на годину з високим тиском, але добування їх затруднене великою глибиною.

Тепер повернемось до початку нашої розповіді. Найбільш практичним джерелом для спорудження водопроводу в райцентрі є криниця па станції Нові Дергачі. Вона вдало розташована. Запас води достатній. Якщо одного-двох джерел мало, можна вбудувати декілька водозаборних галерей закритого напівпідземного типу, в яких буде збиратись маса води, стікати в центральний резервуар, а звідти вже перекачуватись у водонапірну башту.

Правильне технічно розв’язання цього завдання дасть змогу повністю забезпечити Дергачі якісною питною водою.

Г. Лизунов, гідролог облпроекту.






Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як місто Деркачі стало посёлком Дергачи: історія перейменування, якого не було (ОНОВЛЕНО)

Історичний міф про перейменування Деркачів у Дергачі поширювався десятиліттями. Енциклопедичні видання, наприклад "Історія міст і сіл Української РСР", вказують на початку статті так: "Дергачі (до 1943 року — Деркачі)". Те ж саме переписують у Вікіпедії.  Краєзнавець Ростислав Рибальченко у книжці "Дергачі - містечко на Лопані, на великому шляху, на Слобожанщині" зазначає: "...одразу після повернення радянської влади Деркачі вже офіційно перейменовано на Дергачі..."
Однак у жодному джерелі ви не знайдете відповіді на питання "ХТО перейменував Дергачі?"
Бо, насправді, ніякого офіційного перейменування Деркачів у Дергачі у 1943 році не було.

Деркачі під німецькою окупацією: органи влади

Німецька окупації Деркачів тривала близько 630 днів: з 21 жовтня 1941 р. по 13 серпня 1943 р. із перервою 13 лютого - 10 березня (під час подій Третьої битви за Харків).  
Останнім часом увагу істориків, які досліджують цей період, привертають не лише події військових баталій (тактичні схеми, рух і взаємодія підрозділів), але й життя пересічної людини в умовах окупації: її побут, взаємодія з фактичною владою.
Діяльність місцевих органів влади у зоні німецького військового управління  також стає темою вивчення. Однак ці дослідження здебільшого стосуються великих міст. Наприклад, найбільш ґрунтовним дослідженням, що відображає діяльність підокупаційної влади міста Харкова, є робота А.В. Скоробогатова "Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943)".
Незважаючи на те, що минуло більше 70 років від подій німецької окупації Харківщини, деякі обставини цього історичного періоду все одно є недостатньо розкритими, що сприяє поширенню різноманітних вигадок та історичних міфів. Як пр…

Хроніки Голодомору у Деркачах (1932). Деркачівська сільрада відмовляється повернути майно селянам: "Заяву залишити без наслідків..."

Перед нами документ, що розкриває участь Деркачівської селищної ради у сумних подіях Голодомору 1932-1933 років.

У вівторок 9 серпня 1932 року засідання так званого "активу" Деркачівської сільради розглядало заяви 10-ти деркачівців. Серед присутніх на засіданні був також представник Харківської міськради Васільєв.

У своїх заявах деркачівці прохали не відбирати майно за невиконання хлібозаготівлі.

За результатами розгляду всі заяви селян були відкинуті з формулювуваннями: "заяву залишити без наслідків",  "господарство  вважати за куркульське", "репресій до господарства не застосовувалось", "тверде завдання було наведено вірно".