Перейти до основного вмісту

Хроніки Голодомору у Деркачах (1932). Деркачівська сільрада відмовляється повернути майно селянам: "Заяву залишити без наслідків..."


Перед нами документ, що розкриває участь Деркачівської селищної ради у сумних подіях Голодомору 1932-1933 років.

У вівторок 9 серпня 1932 року засідання так званого "активу" Деркачівської сільради розглядало заяви 10-ти деркачівців. Серед присутніх на засіданні був також представник Харківської міськради Васільєв.

У своїх заявах деркачівці прохали не відбирати майно за невиконання хлібозаготівлі.

За результатами розгляду всі заяви селян були відкинуті з формулювуваннями: "заяву залишити без наслідків",  "господарство  вважати за куркульське", "репресій до господарства не застосовувалось", "тверде завдання було наведено вірно".


До вашої уваги розшифровка всього документу (збережено оригінальний правопис):

ПРОТОКОЛ.-
Засідання активу Деркачівської С/ради від 9/VIII-32 року

Були присутні: Члени президії С/ради Літовченко, Емець, Нагорний [...], члени С/ради колгоспники: Юрченко, Бондаренко, Стрілець, інші члени С/ради Гужва, Нагорний М.П. і представник від Міськради Васільєв.
СЛУХАЛИ
Заяву Мотенкової Софії Григорівни про невірне доведення твердого завдання по хлібозаготівлі.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків поскілько виконання твердого завдання цьому господарстві не здійснювалось і репресій до господарства не застосовувалось.
СЛУХАЛИ
Заяву Суслика Павла Андрієвича, про невірне продаж його майна, що буде продано за невиконання податків накладених в експортному порядку.
УХВАЛИЛИ
Заяву Суслика залишити без наслідків[,] господарство Суслика вважати за куркульське, що мало хату, надвірну будівлю, коняку, корову молодняк, і свиней. Мало нетрудові прибутки від експлоотації власного вітряка[,] за ознакою яких прибутків господарство було обкладено в експортному порядку[,] від сплати податків відмовивсь і як наслідок господарство продане.
СЛУХАЛИ
Заяву Бакуменка Гната Леонтьевича про невірний продаж майна, що продане за невиконання твердого завдання.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків[,] господарство Бакуменка вважати за куркульське, що до революції мало 2 будинки, надвірну будівлю, вітряк та весь потрібний С/Г ремонент, землі 13-50 га[,] вживало найману працю, мало до революції конів 4, коров 3, молодняка 6 шт., овець 33 шт. Після революції господарство мало змінилося[,] з 1928 року обкладалось в експортному порядку[,] в 1930 році розкуркулювалось[,] але частково відновлено[,] тверде завдання було доведено вірно.
СЛУХАЛИ
Заяву Безрука Свиридона Михайловича про невірний продаж майна.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків[,] господарство вважати за куркульське, що до революції мало землі до 13 га[,] хату, та всі потрібні надвірні будівлі, молотарку, віялку, плуг, та інший ремонент[,] конів 3, коров 3, молодняка 4[,] свиней 4. Після революції господарство мало змінилось, вживало найману працю[,] обкладалося в експортному порядку.
СЛУХАЛИ
Заяву Корнющенка Івана Абрамовича про невірний продаж майна за невиконання твердого завдання по хлібозаготівлі.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків[,] господарство вважати за заможне[,] якому тверде завдання по хлібозаготівлі було доведено вірно. Господарство крім своєї землі 6.30 га мало завжди оренду неменш 4 га.
СЛУХАЛИ
Заяву Коробки Семена Михайлов. про невірний продаж його майна[,] що проведенний за невиконання твердого завдання по хлібозаготівлі.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків[,] господарство вважати за куркульське[,] якому тверде завдання по хлібозаготівлі було визначено вірно[,] господарство до революції як куркульське мало 2 будинки[,] надвірні будівлі[,] вітряк, молотарку[,] сіялку[,] землі 9,50 га[,] 3 конів[,] 4 корови[,] волів 2 пари[,] молодняка 4[,] свиней 8. Після революції господарство мало змінилось[,] вживало найману працю, обкладалось в експортному порядку.
СЛУХАЛИ
Заяву Стрільця Афанасія Григоровича про невірне із'яття в його [...] cкотозаготівлі корови
УХВАЛИЛИ
Констатувати, що корова із'ята по контрактаційному договору за постановою зборів сотні[,] де він живе. Про відновлення комісією по сотні до с/ради відразу про невірне із'яття корови не звернувся[,] а оскаржився до міських установ. Заяву залишити без наслідків, поскілько комісія на сотні визнала із'яття за вірне. 
СЛУХАЛИ
Заяву Ткаченка Корнія Даниловича про невірний продаж його майна за невиконання хлібозаготівлі.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків, господарство вважати за куркульське[,] тверде завдання було визначено вірно, як заможному господарству, що так до революції як і послі мало 8 га землі[,] крім оренди займалось промисловим городництвом[,] вживало найману працю, ще в 1931 році від обкладення укрив 2 га орендованої землі.
СЛУХАЛИ
Заява Павленка Андр. Романовича про невірне доведення твердого завдання по хлібозаготівлі.
УХВАЛИЛИ
Заяву Павленка залишити без наслідків, господарство визнати за міцне заможньо[,] доведений плян по хлібозаготівлі виконало без будь яких репресій[,] господарство не продавалось.  
СЛУХАЛИ
Заяву Бугая Григорія Андрієвича про невірний продаж господарства за невиконання твердого завдання по хлібозаготівлі.
УХВАЛИЛИ
Заяву залишити без наслідків[,] господарство визнати за міцне куркульське, тверде завдання було доведено вірно[,] до революції господарство мало 2 хати[,] надвірна будівля, молотарка, сіялка, віялка[,] конів 4, коров 6, молодняка 5 шт.[,] землі 12 га[,] лісу 4га[,] після революції господарство змінилось[,] залишилось одна хата[,] надвірна будівля, віялка та інший реманент, конів 2, коров 2[,] молодняка 2шт.[,] свиней 3 шт.[,] вживав найману працю, раніш обкладався в експортному порядку.

ГОЛОВА ЗАСІДАННЯ [підпис]

УЧАСНИКИ

СЕКРЕТАР [підпис]


Протокол засідання активу Дергачівської сільради про розгляд заяв громадян щодо невірного продажу їхнього майна за невиконання неправильно визначених твердих завдань по хлібозаготівлі, скотозаготівлі. 9 серпня 1932р.  Держархів Харківської області. Ф. Р - 408, оп. 6, спр. 302, арк. 1.
Те ж саме, арк.2
Те ж саме, арк. 3
Те ж саме, арк. 4
Те ж саме, арк.5



Жертви голоду. Харківщина, 1933 р. Фото, зроблене австрійським інженером Александром Вінербергером. Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного, од.зб. 5136


Якими ж були наслідки такої державної політики? Деркачівський краєзнавець Ростислав Рибальченко у книжці "Дергачі - містечко на Лопані, на великому шляху, на Слобожанщині" (с.467-468) наводить свідчення очевидця, якого звали Федір Сологуб, про Гришин Яр - місце масового поховання загиблих від голоду у Деркачах:

"Мої батьки померли у 1933 році, і ми із сестричкою залишились удвох. Нас чекала така ж голодна смерть, як і багатьох інших у нашому селі. Наша сусідка налаштувалася йти у Харків шукати порятунку і повела нас із собою... Там було трохи легше, і хоч притулку в нас не було ніякого, зате можна було щось випросити, знайти якісь покидьки, лушпиння...

Багато часу проводили на базарі, шукали якогось поїдку, це було непросто, бо у нас були конкуренти. Часто спали під лавою разом із мерцями. Одного разу, коли ми ночували під лавою на базарі, рано-вранці, витягаючи мерців, люди із спецкоманди захопили і нас, сонних і слабких, ніби як померлих. Тоді один і каже: "Та вони ж живі!", а другий: "Кидай, все рівно подохнуть" і кинули нас, як кошем у кузов авто, поверх трупів. Я кричав, та даремно - гуркіт мотору заглушав мій слабкий голос.

Зупинилося авто біля якогось глибокого яру і нас вивалили туди, як дрова. Ми із сестрою разом з померлими покотилися униз по глинистому схилу. Оговтавшись, дивимось: угорі небо, а з боків круті схили яру. Стали обстежувати яр, ковзаючись серед трупів, доки знайшли з яру вихід і ледве видерлися нагору. Навколо поле, вдалечині якийсь ліс, а на заході я помітив, як швиденько їхало якесь авто. Здогадавшись, що там дорога, ми із сестрою дійшли до шосе і пішки попрямували знов у Харків.

Навчений досвідом, я уже не попадався спецкомандам, якось вижив, через півроку поступив на роботу, закінчив технікум, набув непоганої спеціальності електромонтера - вибився у люди. Через кілька років я відвідав той зловісний яр, який знайшов дуже швидко, без будь-яких зусиль. Пригадалися найтяжчі дні страшного 1933-го. Від місцевих мешканців дізнався, що ця місцевість у народі зветься Гришин Яр. Стояв і, дивлячись на глибокий ярок, просто не міг повірити, як я з нього виліз. Це забути неможна!"

До Національної книги пам'яті жертв Голодомору в Україні внесено імена 274-х жителів Деркачів.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як місто Деркачі стало посёлком Дергачи: історія перейменування, якого не було

Історичний міф про перейменування Деркачів у Дергачі поширювався десятиліттями. Енциклопедичні видання, наприклад "Історія міст і сіл Української РСР", вказують на початку статті так: "Дергачі (до 1943 року — Деркачі)". Те ж саме переписують у Вікіпедії.  Краєзнавець Ростислав Рибальченко у книжці "Дергачі - містечко на Лопані, на великому шляху, на Слобожанщині" зазначає: "...одразу після повернення радянської влади Деркачі вже офіційно перейменовано на Дергачі..."
Однак у жодному джерелі ви не знайдете відповіді на питання "ХТО перейменував Дергачі?"
Бо, насправді, ніякого офіційного перейменування Деркачів у Дергачі у 1943 році не було.

Деркачі під німецькою окупацією: органи влади

Німецька окупації Деркачів тривала близько 630 днів: з 21 жовтня 1941 р. по 13 серпня 1943 р. із перервою 13 лютого - 10 березня (під час подій Третьої битви за Харків).  
Останнім часом увагу істориків, які досліджують цей період, привертають не лише події військових баталій (тактичні схеми, рух і взаємодія підрозділів), але й життя пересічної людини в умовах окупації: її побут, взаємодія з фактичною владою.
Діяльність місцевих органів влади у зоні німецького військового управління  також стає темою вивчення. Однак ці дослідження здебільшого стосуються великих міст. Наприклад, найбільш ґрунтовним дослідженням, що відображає діяльність підокупаційної влади міста Харкова, є робота А.В. Скоробогатова "Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943)".
Незважаючи на те, що минуло більше 70 років від подій німецької окупації Харківщини, деякі обставини цього історичного періоду все одно є недостатньо розкритими, що сприяє поширенню різноманітних вигадок та історичних міфів. Як пр…